поминати

I -а́ю, -а́єш, недок., пом'яну́ти, -ну́, -не́ш, док., перех. і без додатка.

1) Віддаючи шану, називати кого-, що-небудь.

••

Не помина́ти ли́хом кого — а) не згадувати про когось погано; б) ввічлива форма прощання з ким-небудь.

Помина́ти (пом'яну́ти) до́брим (незли́м і т. ін.) сло́вом кого — з повагою, пошаною згадувати кого-небудь.

2) заст. Пригадувати (у 1 знач.).

3) розм. Молитися за здоров'я живого або за упокій померлого.

••

Помина́ти (пом'яну́ти) пра́ведну (грі́шну і т. ін.) ду́шу — молитися за померлого.

4) Справляти поминки, брати участь у поминках.

II -а́ю, -а́єш, недок., поминути, -ну́, -не́ш, док.

1) перех. Проходити або проїжджати повз кого-, що-небудь; минати. || Пропливати повз кого-, що-небудь. || Обходити, обгинати кого-, що-небудь будь-яким транспортом, засобом і т. ін.; обминати (див. обминати I 1)). || перен. Не зачіпати, не попадати (про предмет, яким ціляться в кого-, що-небудь).

2) перех. Пропускати кого-небудь у дії, що розповсюджується на інших; обходити. || Певними діями, засобами обходити що-небудь (про те, що заважає). || Пропускати певну стадію у розвитку чого-небудь. || Навмисне пропускати що-небудь, не зачіпати чогось (у розмові, якомусь повідомленні і т. ін.). || Залишати що-небудь поза увагою, не зважати на щось, не враховувати чого-небудь.

3) тільки док., неперех., заст. Відійти в минуле, збігти (про час, певні події і т. ін.). || Закінчитися, завершитися.